Оцінка роботи академії

Актуально

Кафедра лабораторної діагностики і загальної патології

информация о кафедре ЛДОП

DSC04832 

Назва кафедри

Кафедра лабораторної діагностики і загальної патології

В.о. завідувача кафедри

д.мед.н., професор  Портус Роман Михайлович

 

Співробітники

Викладачі:

к.біол.н., доцент Єфіменко Надія Федорівна

к.фарм.н., ст. викладач Остапенко Андрій Олексійович

ст. викладач Литвиненко Вікторія Валеріївна

 

Старші лаборанти:

Петухова Лідія Петрівна

Лаборанти:

Маслич Сусана Кирилівна

Скрібцова Людмила Тимофіївна

Вагіна Анастасія Вікторовна

 

Цикли навчання

Спеціалізація "Клінічна біохімія" для лікарів, які закінчили інтернатуру або спеціалізацію з клінічної лабораторної діагностики.

Тематичне удосконалення "Внутрішньо-лабораторний контроль якості" для лікарів-лаборантів, лаборантів з вищою освітою клініко-діагностичних лабораторій, лікарі-лаборантиз клінічної біохімії.

Тематичне удосконалення «Сучасні аспектилабораторної діагностики гемостазу» для лікарів-лаборантів і лаборантів з вищою освітою клініко-діагностичних лабораторій.

Тематичне удосконалення "Вибрані питання лабораторної діагностикив сімейній медицині" для лікарів-лаборантів, лаборантів з вищою освітою клініко-діагностичних лабораторій, сімейних лікарів.

Передатестаційний цикл «Клінічна біохімія» для лікарів-лаборантів з клінічної біохімії.

Тематичне удосконалення "Лабораторна діагностика невідкладних станів" для лікарів-лаборантів, лаборантів з вищою освітою клініко-діагностичних лабораторій, сімейних лікарів.

Участь у проведенні занять з питань лабораторної діагностики та загальної патології, топографічної анатомії та оперативної хірургії в інтернатурі, на циклах спеціалізації, передатестаційних та тематичного удосконалення зі слухачами суміжних кафедр.

Діяльність (практична, міжнародна, ін. значна)

При кафедрі функціонує лабораторія з відділами: біохімічним, імуноферментним і гістологічним.

 

Науковий напрямок кафедри

1. Проблеми нейро-ендокринної регуляції функцій організму в нормі та за різноманітною патологією, вивчаються адаптаційно-пристосувальні реакції організму при різноманітних захворюваннях, а також питання формування патологічних систем та їх роль в формуванні стійкого патологічного стану.

2. Діагностика дисфункції ниркових алотрансплантатів та нативних нирок.

Досягнення

кафедри

Надруковано: 1 атлас, 1 словник-довідник, 5 навчальних посібників, 5 методичних рекомендацій; 380 статей та тезисів.

Отримано 24 патенти України та 2 патенти СРСР.

 

Клінічні бази

Клініко-діагностична лабораторія 9-ї міської лікарні

Контакти

(0612) 79-05-33

e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

КАЛЕНДАРНИЙ  ПЛАН

циклів інтернатури, спеціалізації, стажування,  передатестаційних та тематичного удосконалення

на 2019 рік

1

52. Лабораторна діагностика.                                     1 року

Інтернатура

2

4

01.09-30.10

2

50.1. Спеціалізація. Клінічна біохімія. Лікарі, які закінчили інтернатуру або спеціалізацію з клінічної лабораторної діагностики.

Спец.

3

6

02.01-03.04

3

52.2. Внутрішньо-лабораторний контроль якості. Лікарі-лаборанти, лаборанти з вищою освітою клініко-діагностичних лабораторій, лікарі-лаборанти з клінічної біохімії.

ТУ

1

6

16.04-15.05

4

50.3. Передатестаційний цикл. Лікарі-лаборанти з клінічної біохімії.

ПАЦ

1

6

03.09-02.10

5

52.2. Лабораторна діагностика захворювань нейроендокринних порушень. Лікарі-лаборанти, лаборанти з вищою освітою клініко-діагностичних лабораторій, лікарі терапевтичного профілю.

ТУ

0,5

6

02.10-17.10

6

52.2. Лабораторна діагностика невідкладних станів. Лікарі-лаборанти, лаборанти з вищою освітою клініко-діагностичних лабораторій, сімейні лікарі.

ТУ

1

6

01.11-30.11

        

ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНИХ ЦИКЛІВ

 

1. Предатестаційний цикл зі спеціальності «Клінічна біохімія»

Тривалість занять –– 1 міс., 156 учб. годин

 

Програма і навчальний план призначені для підготовки лікарів-спеціалістів та біохіміків до атестації відповідно  кваліфікаційних характеристик лікарів-фахівців  та спеціалістів другої, першої та вищої кваліфікаційних категорій за фахом “Клінічна біохімія”.

Мета навчання – визначити рівень теоретичних знань та практичних навичок, а також підготувати до атестації на відповідну кваліфікаційну категорію лікарів-спеціалістів та біохіміків з клінічної біохімії з певним стажем практичної роботи в КДЛ; удосконалити професійні знання, уміння та навички та  здійснити їх контроль; ознайомити слухачів з останніми досягненнями в галузі клінічної біохімії, біологічної та медичної наук, практичної охорони здоров’я; розвинути інтерес до подальшого самостійного поглибленого вивчення даної дисципліни, нових методів діагностики.

Атестаційна програма включає провідні розділи та теми з клінічної біохімії.

Для виконання цієї програми в процесі навчання проводяться лекції, практичні та семінарські заняття.

За додатковими програмами на циклі проводиться навчання з медицини катастроф, проблем СНІДу та вірусних гепатитів, методів їх лабораторної діагностики.

Для визначення рівня знань лікарів-спеціалістів та біохіміків у програмі передбачені наступні види контролю: визначення базових знань, рубіжний та заключний контроль за допомогою комп’ютерної атестаційної програми, затвердженої МОЗ України.  Крім того, здійснюється контроль засвоєння практичних навичок на заняттях. Проводиться також заключний іспит з  практичних навичок і заключний іспит у формі співбесіди.

Лікарі-спеціалісти та біохіміки, які успішно склали іспит, отримують свідоцтво з рекомендацією про присвоєння або підтвердження відповідної кваліфікаційної категорії.

Курс 1. Організація лабораторної служби.

Основні проблеми клінічної лабораторної діагностики. Характеристика сучасних лабораторних методів дослідження. Забезпечення якості лабораторних досліджень та основи статистичної обробки результатів. Зовнішня оцінка якості лабораторних досліджень. Основи техніки безпеки в КДЛ.

Курс 2. Клінічна біохімія.

2.1.Основи біохімії, патохімії білків та амінокислот.

2.2.Клінічна ферментологія.

2.3.Біохімія та патохімія вуглеводів.

2.4.Біохімія та патохімія ліпідів.

2.5.Біохімічні основи гормональної регуляції в нормі та при патології.

2.6.Біологічно активні речовини.

2.7.Біохімія вітамінів. Гіпо- та гіпервітамінози.

2.8.Хімія та патохімія водно-електролітного обміну та кислотно-лужного стану.

2.9.Обмін порфіринів та жовчних пігментів.

Курс 3. Дослідження гемостазу.

3.1.         Сучасні уявлення про гемостаз. Методи дослідження системи гемостазу.

Курс 4. Додаткові програми

4.1. Організація медичної допомоги населенню при надзвичайних ситуаціях.

4.2. Проблеми СНІДу.

4.3. Проблеми біоетики.

 

 

2. Цикл тематичного удосконалення

«Внутрішньолабораторний контроль якості»

Тривалість занять – 1 міс., 156 учб. годин

Навчання на циклі тематичного удосконалення «Внутрішньолабораторний контроль якості»  має за мету удосконалення теоретичних знань, умінь і практичних навичок по проведенню контролю якості лабораторних досліджень згідно з вимогами  до надання медичної допомоги населенню України.

При складенні програми за основу були взяті нормативні документи МОЗ України,а також враховані сучасні досягнення медичної науки, регіональні особливості роботи лікаря- лаборанта та інші вимоги практичної охорони здоровя

Навчальний план і програма призначені для підготовки завідувачів, лікарів і біологів клініко-діагностичних лабораторій.

Програма підготовки включає провідні розділи по організації та методології проведення внутрішньо лабораторного контролю якості.

Для виконання цієї програми в процесі навчання проводяться лекції, практичні та семінарські заняття.

Для визначення рівня знань лікарів-лаборантів у програмі передбачені наступні види контролю: визначення базових знань, рубіжний та заключний контроль за допомогою

тестових питань. Крім того, здійснюється контроль засвоєння практичних навичок на заняттях.

Лікарі-лаборанти,які успішно пройшли тестовий контроль, отримують свідоцтво про тематичне удосконалення ««Внутрішньолабораторний контроль якості». 

Курс 1. Організація внутрішньолабораторного контролю якості.

Курс 2.Методологія проведення внутрішньолабораторного контролю якості.

Курс 3. Преаналітичні та аналітичні помилки при заборі матеріалу.

Курс 4. Методи дослідження.

 

 3. Цикл Спеціалізації "Клінічна біохімія"

Тривалість занять – 3 міс., 468 учб. годин

 Навчальна програма призначена для підготовки лікарів-спеціалістів та спеціалістів з клінічної біохімії є нормативним документом, в якому визначається зміст навчання на циклі спеціалізації, встановлюються вимоги до обсягу та рівня професійної підготовки фахівця.

Мета циклу спеціалізації – підготовка лікарів-спеціалістів та спеціалістів відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики лікаря-спеціаліста та спеціаліста з клінічної біохімії.

Термін навчання: для лікарів-спеціалістів та спеціалістів – 3 місяці.

Зміст програми охоплює весь обсяг теоретичних знань, умінь і практичних навиків, необхідних лікарю-спеціалісту та спеціалісту з клінічної біохімії для самостійної роботи з надання кваліфікованої допомоги хворим і потерпілим. Програму побудовано за системою блоків. Основними блоками є 11 курсів програми. Курс – відповідно самостійна частина програми, в якій подано значну за обсягом теоретичну інформацію з певної галузі клінічної біохімії або суміжних дисциплін. Курси розбито на розділи. Для полегшення орієнтації у програмі та впорядкування інформації, що міститься в ній, курси і розділи закодовано.

За додатковими програмами включено курси 5-11 з імунології та проблем СНІДу, організації невідкладної медичної допомоги населенню при надзвичайних ситуаціях, радіаційної медицини, особливо небезпечних інфекцій, військової медицини.

Навчальний план циклу визначає контингент слухачів, тривалість їх навчання, розподіл годин, відведених на теоретичне вивчення розділів навчальної програми. В разі необхідності, враховуючи рівень базисних знань, регіональну патологію, актуальність та специфіку завдань охорони здоров’я регіону та інші обставини, кафедра може вносити корективи та доповнення в навчальні години, які регламентовані навчальними планами, в межах 20% від загального об’єму часу.

Для виконання даної програми в процесі навчання передбачено такі види занять: лекції, практичні заняття, різні види семінарів. Під час навчання на кафедрі лабораторної діагностики і загальної патології та суміжних кафедрах слухачі у відповідності з навчальним планом підвищують рівень теоретичної підготовки та опановують практичні навички. Теоретична підготовка передбачає обов’язкове відвідування лекцій, активну участь у семінарських заняттях, науково-практичних конференціях тощо. З найбільш актуальних тем програми курсанти готують реферати, які обговорюються на семінарах. На практичних заняттях курсанти під керівництвом викладача опановують практичні навички з клінічної лабораторної діагностики та суміжних дисциплін.

Крім цього, планується позааудиторна самостійна робота слухачів, яка не включається в навчальний план. Самостійна позааудиторна робота слухача над засвоєнням навчального матеріалу може виконуватися в бібліотеці академії, навчальних кабінетах кафедр, комп’ютерних класах, клініці. 

Для виявлення рівня знань і навиків слухачів після кожного розділу програми проводиться проміжний  тестовий контроль або інший вид контролю за рахунок годин, передбачених на семінарські заняття. Для заключного іспиту використовують атестаційну комп’ютерну тестову програму, затверджену Міністерством охорони здоров’я України.

У кінці програми подано перелік умінь та практичних навичок, якими повинен оволодіти лікар або спеціаліст за час навчання на циклі спеціалізації, відповідно до кваліфікаційних вимог до лікаря-спеціаліста та спеціаліста з клінічної біохімії та список рекомендованої літератури.

Слухачі, які закінчили навчання на циклі спеціалізації, підлягають атестації на визначення рівня знань та практичних навичок з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста або спеціаліста за фахом „Клінічна біохімія”.

 

4. Цикл тематичного удосконалення

"Лабораторна діагностика захворювань ендокринної системи"

Тривалість занять – 0,5 міс., 78 учб. годин

 Навчання на циклі тематичного удосконалення «ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ»  має за мету вдосконалення теоретичних знань, умінь і практичних навичок лабораторній діагностиці захворювань ендокринної системи згідно з вимогами  до надання медичної допомоги населенню України.

При складенні програми за основу були взяті нормативні документи МОЗ України,а також враховані сучасні досягнення медичної науки, регіональні особливості роботи лікаря- лаборанта та інші вимоги практичної охорони здоровۥя.

Навчальний план і програма призначені для підготовки лікарів-лаборантів, лаборантів з вищою освітою клініко-діагностичних лабораторій, а також лікарів терапевтичного профілю.

Програма підготовки включає провідні розділи по організації та методології проведення лабораторної діагностики різних захворювань ендокринної системи.

Для виконання цієї програми в процесі навчання проводяться лекції, практичні та семінарські заняття.

Для визначення рівня знань лікарів-лаборантів у програмі передбачені наступні види контролю: визначення базових знань, рубіжний та заключний контроль за допомогою тестових питань. Крім того, здійснюється контроль засвоєння практичних навичок на заняттях.

Лікарі-лаборанти, які успішно пройшли тестовий контроль, отримують свідоцтво про тематичне удосконалення «ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ».  

5. Цикл тематичного удосконалення

"Лабораторна діагностика невідкладних станів"

Тривалість занять – 1,0 міс., 156 учб. годин

 Вид циклу: ТУ з елементами дистанційного навчання

Контингент: завідувачі клініко-діагностичних лабораторій, лікарі-лаборанти, лаборанти з вищою освітою клініко-діагностичних лабораторій, лікарі-біохіміки, біологи, лікарі-лаборанти експрес-лабораторій реанімаційних відділень.

Мета циклу: удосконалити професійні знання, уміння та навички з проблем діагностики невідкладних станів та здійснити їх контроль; ознайомити слухачів з останніми досягненнями в галузі клінічної біохімії, біологічної та медичної наук, практичної охорони здоровۥя з проблем діагностики невідкладних станів, розвинути інтерес до подальшого самостійного поглибленого вивчення питань даної проблеми та нових методів діагностики невідкладних станів. Діагностика, клініка, обгрунтування і проведення комплексу діагностичних дій з використанням дистанційного навчання.  

Актуальність тематичного удосконалення з елементами дистанційного навчання з проблем діагностики невідкладних станів визначається тим, що сучасна клінічна  лабораторна діагностика все більш стає лабораторною медициною, що включає морфологічні, біохімічні, імунологічні, цитологічні, молекулярно-біологічні, коагулологічні дослідження, лікарський моніторинг, токсикологічні та інші види досліджень. Підготовка по всім цим напрямкам, що динамічно розвиваються, потребує етапності та спадкоємністі.

Враховуючи той факт, що з кожним днем  зростає значення інтернету і суспільство усе більше інформації отримує через різноманітні інформаційні технології настало гостре питання переходу від пасивних методів освіти до використання інформаційної техніки і інтернету. В сучасних умовах найбільш ефективною формою навчання в післядипломній освіті лікаря, яка б спонукала самостійно шукати нові знання є дистанційне навчання.

Н акафедрі лабораторної діагностики і загальної патології вважається, що підвищення кваліфікації лікарів-лаборантів пов’язане з певними труднощами:

-                     не завжди є можливість залишити робоче місце на  тривалий термін (одна фізична особа в районі);

-                     занятість викладачів плановими учбовими циклами, заняття з інтернами та проведення занять з лікарями сімейної м медицини та загальної практики та інших суміжних кафедр.

В такому випадку актуальним є впровадження в учбовий процесс кафедри  дистанційного циклу тематичного удосконалення з проблем діагностики невідкладних станів “ Лабораторна діагностика невідкладних станів”.

Навчальний план та програма призначені для підвищення рівня знань та умінь лікаря-лаборанта з проблем діагностики невідкладних станів.

Мета навчання – удосконалити професійні знання, уміння та навички з проблем діагностики невідкладних станів та здійснити їх контроль; ознайомити слухачів з останніми досягненнями в галузі клінічної біохімії, біологічної та медичної наук, практичної охорони здоровۥя з проблем діагностики невідкладних станів, розвинути інтерес до подальшого самостійного поглибленого вивчення питань даної проблеми та нових методів діагностики невідкладних станів. Діагностика, клініка, обгрунтування і проведення комплексу діагностичних дій з використанням дистанційного навчання.

Навчальна програма включає розділи та теми з проблем діагностики невідкладних станів.

Для виконання цієї програми в процесі навчання проводяться лекції, практичні та семінарські заняття.

Крім цього, планується самостійна робота слухача у бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах кафедр, комп’ютерних класах, або на робочому місті. Для визначення рівня знань лікарів-лаборантів з проблем діагностики невідкладних станів передбачені наступні види контролю: визначення базових знань та заключний контроль. Крім того, здійснюється контроль засвоєння практичних навичок і заключний іспит у формі співбесіди.

Лікарі, які закінчили навчання на циклі тематичного удосконалення з елементами дистанційного навчання отримують відповідну кількість балів до варіативної частини шкали різних видів діяльності для атестації за спеціальністями «Клінічна лабораторна діагностика» та «Клінічна біохімія».

Лікарі-лаборанти, які успішно склали залік, отримують посвідчення (свідоцтво) встановленого зразка про проходження циклу тематичного удосконалення з елементами дистанційного навчання «Лабораторна діагностика невідкладних станів».

В методичних розробках для циклу тематичного удосконалення з елементами дистанційного навчання «Лабораторна діагностика невідкладних станів» подано перелік умінь та практичних навичок, якими повинен оволодіти лікар-лаборант за час навчання на циклі тематичного удосконалення та список рекомендованої літератури.

 

ПРОГРАМА

з загальної патології і лабораторної діагностики для лікарів-слухачів суміжних кафедр

 

1. Патогенетичне обґрунтування глюкокортикоїдної терапії

Сучасний стан питання щодо глюкокортикоїдної терапії. Будова та функція кори наднирників. Анатомічні зони кори наднирників. Регулювання функції кори наднирників: функціональні взаємовідносини у системі гіпоталамус-гіпофіз-кора наднирників. Методи оцінки функціонального стану кори наднирників. Біологічна дія глюкокортикоїдів. Вплив на обмін речовин, на кров, на деякі внутрішні органи. Фізіологічні ритми функції кори наднирників, стосунки ритмів з кортикоїдною терапією. Фармакодинаміка та фармакокінетика глюкокортикоїдів. Характеристика основних глюкокортикоїдів. Побічні дії та ускладнення глюкокортикоїдної терапії. Міри їх профілактики. Синдром відміни. Лабораторний контроль глюкокортикоїдної терапії. Показання та протипоказання для глюкокортикоїдної терапії. Взаємодія глюкокортикоїдів з іншими лікарськими препаратами.

 

2. Патогенетичне обґрунтування гемотрансфузійної терапії

Принципи сучасної гемотрансфузійної терапії. Показання до застосування компонентів крові. Використання методу АУФОК (аутотрансфузія фотомодифікованої крові). Правила переливання крові та її компонентів. Обов’язкові реакції при кожному переливанні крові. Основні принципи лікування посттрансфузійних ускладнень. Методи визначення груп крові за системою АВО/Н/, резус-приналежність. Проведення проб на сумісність: за системою АВО/Н/, за системою резус, біологічна проба. Наглядання за хворим у посттрансфузійному періоді. Ведення медичної документації при переливанні крові.

 

3. Генетичні основи патології людини

Сучасні погляди на вклад генетики в медицину. Від емпіричних досліджень родинних хвороб до геному людини. Організація геному людини та етапи считування генетичного коду. Причини та механізми розвитку спадкової патології. Класифікація та номенклатура мутацій. Класифікація спадкових хвороб. Спадкова патологія як результат взаємодії спадкової конституції і зовнішнього середовища. Поняття про епігенетику. Методи медичної генетики: клініко-генеалогічний, цитогенетичний, дерматогліфічний, метод флуоресцентної гібридізації, ДНК-зондування, полімеразна ланцюгова реакція. Дерматогліфічні порушення при спадкових хворобах. Біохімічний метод діагностики, спадкові ферментопатії: класифікація, етіопатогенез, методи діагностики та профілактики. Геномні, хромосомні, моногенні захворювання: етіопатогенез, методи діагностики та профілактики. Полігенні захворювання: етіопатогенез, методи діагностики та профілактики. Спадкові хвороби сполучної тканини. Спадкові кардіоміопатії. Мітохондріальні хвороби. Генетичні порушення при серцево-судиних захворюваннях. Генетичні порушення при псіхічних та неврологічних захворюваннях. Уроджені захворювання. Сучасні підходи до профілактики спадкових хвороб. Медико-генетичне консультування як найбільш важливий елемент в профілактиці спадкових хвороб. Методи пренатальної діагностики, предімплантаційної діагностики, періконцепціонної профілактики.

 

4. Клінічна імунологія

Визначення клінічної імунології як науки та прикладної дисципліни, сфера її інтересів. Базисні поняття імунології. Імунна система, її розвиток, будова та функції в нормі. Неспецифічні механізми імунітету (норма, патологія, лабораторна діагностика). Специфічні механізми імунітету: гуморальний та клітинний (норма, патологія, лабораторна діагностика). Цитокінова ланка імунітету. Апоптоз в імунології та імунопатології. Принципи та методи оцінки имунного статусу. Особливості протиінфекційного імунітету. Імунотерапія, вакинація. Імунологічна толерантність, механізми її формування, причини порушень. Аутоумунні захворювання: етіопатогенез та лабораторна діагностика. Первинні та вторинні імунодефіцити: етіопатогенез та лабораторна діагностика. Алергія: визначення, класифікація, етіопатогенез та лабораторна діагностика. Лімфопроліферативні захворювання. Протипухлинний імунітет. Принципи призначення імунокоректорів.

 

5. Сучасні погляди на етіологію, патогенез, клініку, діагностику та лікування цукрового діабету

Етіологічна класифікація цукрового діабету. Диференційна діагностика типів цукрового діабету. Етіологія, патогенез, стадії розвитку цукрового діабету 1-го типу та його ускладнень. Етіологія, патогенез, стадії розвитку цукрового діабету 2-го типу та його ускладнень. Інсулінорезистентність: методи діагностики та корекції. Метаболічний синдром. Цукровий діабет вагітних. Сучасні методи діагностики цукрового діабету та його ускладнень. Принципи профілактики цукрового діабету, діагностика предіабету, основи терапії та лабораторний контроль її якості.

 

6. Методи оцінки функціонального стану щитоподібної залози

Анатомія і морфологія щитоподібної залози. Синтез тиреоїдних гормонів. Гіпоталамо-гіпофізарна регуляція функції щитоподібної залози. Фізіологічна роль щитоподібної залози, біологічна дія тиреоїдних гормонів. Класифікація гіпо- і гіпертіреозу за рівнем порушень в системі гіпоталамус-гіпофіз-щитоподібна залоза. Лабораторні методи оцінки функції щитоподібної залози, вікові норми, показання для визначення. Методи визначення аутоантитіл: анти-ТПО, аутоантитіла до рецепторів ТТГ, до тиреоглобуліну. Функціональні тести в оцінці функції щитоподібної залози. Алгоритми обстеження хворих на гіпо і гіпертиреоз.

 

7. Клінічна анатомія

Клінічна анатомія мозкового відділу голови. Клінічна анатомія лицевого відділу голови. Клінічна анатомія стінок і органів шиї. Клінічна анатомія стінок та органів грудної порожнини. Клінічна анатомія поперекової ділянки і органів заочеревинного простору. Клінічна анатомія стінок і органів таза. Клінічна анатомія верхньої і ніжньої кінцівок. Клінічна анатомія судинно-нервових пучків верхньої та нижньої кінцівок. Клітковинні простори, локалізація і шляхи розповсюдження гнійно-запальних процесів.

 

8. Ренін-ангіотензін-альдостеронова система (РААС) в нормі і при патології та методи оцінки її функціі

Розбір та інтерпретація системи РААС та методів оцінки її функціонального стану. Історія дослідження РААС. Концепція РААС. Класифікація РААС. Механізми активації РААС. Компоненти РААС. Використання дослідження компонентів РААС в клінічній практиці. Біосінтез, метаболізм, біологічне значення для організму, методи дослідження реніну, ангіотензинів, ангіотензинперетворюючого ферменту та альдостерону. Роль РААС в патогенезі захворювань серцево-судиної системи та нирок. РААС: еволюція уявлень. Поліморфізми генів компонентів РААС: роль у патогенезі захворювань людини, діагностична та прогностична цінність. Правила збору біоматеріалу для дослідження компонентів РААС. Шляхи фармакологічної корекції активності РААС при захворюваннях.

 

9. Кислотно-лужний стан (КЛС) у нормі та патології

Поняття «кислотно-лужний стан». Механізми підтримки рівноваги кислотно-лужного стану организму. Фізико-хімічні та патофізіологічні системи регуляції КЛС. Класифікація порушень КЛС. Характеристика показників КЛС та їх значення. Критерії оцінки порушень КЛС. Типові форми порушень КЛС та шляхи їх компенсації. Методи дослідження показників КЛС. Розбір та інтерпретація системи гомеостазу кисню та методів контролю дихальної недостатності. Параметри кисневого статусу. Діагностика дихальної недостатності. Методи лабораторного та інструментального контролю. Оцінка кислородного статусу та кислотно-лужного балансу.

 

10. Сучасні можливості методів експрес-діагностики в практиці охорони здоров’я

Розбір та інтерпретація форм профілактичної діяльності лікарів. Класифікація та вимоги до планових, невідкладних та екстрених лабораторних досліджень. Місце технологій доказової медицини в клінічних рішеннях лікаря. Поняття «аналіз за місцем лікування»(АМЛ). Сучасні можливості технологічного забезпечення аналізів за місцем лікування. Засоби «аналізу за місцем лікування». Еволюція експрес-діагностики. Формати мініатюрних реагентів. Імунохроматографічний аналіз. Характеристика швидких тестів. Контроль ліпідного обміну. Дослідження показників сечі. Тест-системи для проведення скринінгу експрес-методами. Дослідження показників зсідання крові. Лабораторна експрес-діагностика інфекційних захворювань. Методи дослідження імунного статусу. Тести в практиці гінеколога. Тести на онкомаркери. Розбір джерел можливих помилок при біомаркерів. Розбір правил зберігання та термінів придатності реагентів. Виконання досліджень зразків сечі та крові та обговорення результатів дослідження. Перспективи використання засобів АМЛ. Ознайомлення з нормативною документацією по АМЛ-діагностиці.

 

11. Гормони та гормональні дослідження у клінічній практиці

Значення гормонів у регулюванні функцій організму. Найважливіші ендокринні залози та їх гормони. Властивості гормонів. Класифікація гормонів. Основні рівні фізіологічної організації ендокринної функції: управління, біосинтез, секреція, депонування, транспорт, метаболізм, виведення, ефект дії. Гормональні дослідження у клінічній практиці. Методи визначення функціонального стану кори наднирників. Метод дослідження 17-кетостероїдів у сечі. Характеристика основних методів визначення 17-КС у сечі. Уніфікований метод визначення 17-КС. Основні етапи методу: відбір проб, гідроліз сечі, екстракція та очистка екстракту, випарювання органічного екстракту, проведення кольорової реакції, розрахунок та аналіз здобутих результатів.

 

12. Гормональні методи дослідження

Загальні принципи нейроендокринного регулювання менструальної функції. Функціональна діагностика порушень гіпоталамо-гіпофізарної системи. Методи дослідження гормонів яєчників; їх біосинтез, метаболізм, біологічне значення. Діагностика порушень функції кори наднирників. Гормони кори наднирників: біосинтез, метаболізм, біологічна роль. Методи дослідження функціонального стану щитоподібної залози. Гормональні проби в діагностиці характеру та рівня порушень у системі нейроендокринного регулювання. Проба з дексаметазоном, АКТГ, прогестінами та інші. Система гормонального обстеження гінекологічних хворих з ендокринними порушеннями. Ендокринологія вагітності. Фето-плацентарна система, її функціональна роль при вагітності. Методи гормонального дослідження у акушерстві та гінекології.

 

13. Імунологія репродукції

Будова та функції імунної системи. Особливості системних та місцевих імунних та імуноендокринних реакцій при вагітності, імунологічна роль плаценти. Роль імунних механізмів в патогенезі безпліддя. Алоімунні фактори ризику: патогенез, діагностика, принципи лікування. Аутоімунні фактори ризику: патогенез, діагностика, принципи лікування. Первинні та вторинні імунодефіцити: класифікація, етіологія патогенез, лабораторна діагностика. Вторинний імунодефіцит жінки як один із факторів ризику безпліддя. Репродуктивний імунофенотип. Антиспермальний імунітет. Лабораторні методи обстеження чоловіків з порушенням репродуктивної функції. Імунологічні механізми порушень внутрішньоутробного розвитку внаслідок несумісності по системі АВО та резус-фактору.

 

14. Симпато-адреналова система, її значення для організму.

Характеристика сучасних уявлень про фізіологічну роль симпато-адреналової системи в нормі та при патології. Значення дослідження катехоламінів для діагностики гормонально активних пухлин хромафінної тканини та мозкового шару наднирників. Особливості сучасних методів оцінки стану симпато-адреналової системи. Перевага уніфікованого флюорометричного методу визначення катехоламінів перед іншими існуючими методами. Обговорення основних етапів методу: хроматографія на колонках з окисом алюмінію, елюція катехоламінів оцтовою та соляною кислотами, закислення катехоламінів у елюаті червоною кров’яною сіллю та йодом, вимірювання флюоресценції на спектрофотометрі, розрахунок та аналіз здобутих результатів.

        

         В ЛАБОРАТОРІЇ КАФЕДРИ ВИКОНУЮТЬСЯ:

 

1. Біохімічні дослідження

 

Найменування дослідження

1

Катехоламіни

2

Загальні естрогени

3

17-кетостероїди

4

Дегідроепіандростерон

5

11-оксикортикостероїди

6

Серотонін

7

Мелатонін

 8

Моноамінооксидаза

9

С-протеін

10

Дієнові кон'югати

11

Дієнові кетони

12

Ізольовані водородні зв’язки

13

Основи Шифа

14

Малоновий діальдегід (сироватка)

15

Ретинол (сироватка)

16

Токоферол (сироватка)

17

Аскорбінова кислота

18

Вітамін В6

19

Каталаза

20

Церулоплазмін

21

Циркулюючі імунні комплекси

22

Молекули середньої маси

23

Окиснені білки

24

Оксипролін

25

Нітріт-іони

26

Нітрат-іони +нітріт-іони

 

2. Імуноферментні дослідження.

за замовленням співробітників Академії та інших закладів охорони здоров’я на умовах надання реактивів.

 

3. Патогістологічні дослідження.

 

4. Імуногістохімічні дослідження.

за замовленням співробітників Академії та інших закладів охорони здоров’я на умовах надання реактивів.