Кафедра інфекційних хвороб

Історія кафедри інфекційних хвороб

Кафедра інфекційних хвороб Запорізького інституту удосконалення лікарів має два періоди свого становлення.

 Перший  період – одеський, де була організо­вана кафедра, і другий період – запорізький, після переїзду Одеського інституту удосконалення лікарів у Запорожжя в 1955 році. В Одесі кафедра була організована в 1926 р. про­фесором Стефанським В'ячеславом Карловичем, яку він очо­лював до 1946 року. 

В 1947 році на посаду завідувача кафедри прийшов професор ЛАЦИНІК ЮХИМ ЯКОВИЧ. Викладача­ми кафедри були колишні демобілізовані військові лікарі, їх першими асистентами були ОНИЩЕНКО ТАЇСІЯ ЮХИМІВ­НА і ДУКА ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА, які захистили ка­ндидатські дисертації в одеський період. Науковий напрямок кафедри: вивчення кишкових інфекцій (дизенте­рія), зоонозних (туляремія) і повітряно-краплинних ін­фекцій (скарлатина).У м. Запоріжжя переїхали тільки аси­стенти. Очолювала кафедру тимчасово про­тягом року Онищенко Т.Ю.  

З 1956 р. по листопад 1969 р. кафедрою завідував кан­дидат медичних наук, доцент, а потім професор ПОПКОВА ЄВГЕНІЯ ГЕОР­ГІЇ­ВНА.

Попкова Євгенія Георгіївна (доцент, професор, зав. каф. ЗМАПО з 1956 р.). Попкова Є.Г. народилася 20 грудня 1896 р. в м. Дніпропетров­ську. У 1919 р. закінчила Харківський медичний інсти­тут. Після його закінчення працювала лікарем амбулаторії, ординатором ін­фекційної лікарні, помічником головного ліка­ря. З 1934 по 1939 рр. - асистент кафедри інфекційних хвороб Дніпропетровського ме­дичного інституту. З 1937 року – завідувач кафедрою. У 1940 р. захистила кандидатську дисерта­цію на тему «Про епі­демічний паротит та про нейротропність його вірусу». Під час фашистської окупації Дніпропет­ровська Є.Г.Попкова організувала і керува­ла підпільною групою медичних робітників на базі інфекцій­ної лікарні, де подавала на комісію під різними прізвищами самих без­надійних хворих, домагаючись їхнього звільнення.   Група здійснювала втечі військовополо­нених, що знаходилися на лікуванні у ін­фекційній лікарні. Усь­ого група Є.Г.Попкової звільнила понад 800 чоловік. Крім того, вона надала медичну допомогу 5 тис. тяжкопораненим військовополоненим   У книзі П.Решива «Герої підпілля» написано: «підпільники, самі люди великої відваги, за­хоплювалися мужністю свого керівника - Є.Г.Попковою». У повоєнні роки, з грудня 1948 р. по березень 1956 р. Є.Г.Поп­кова - доцент, заві­дуюча кафедрою дитячих інфекцій Дніпро­петровського медичного інституту. За цей час під її керівницт­вом було захищені 2 кандидатські дисертації. У 1954 р. була опублікована монографія «Інтубація». У серпні 1956 р. наказом Міністерство Охорони здоров'я УРСР була переведена у створений Запорізький медич­ний інститут удосконалення лікарів (ЗМАПО) на посаду завідуючої ка­федри інфекційних хвороб. У 1966 р. Є.Г. Попковой було при­своєно вчене звання «професор». Багатогранна трудова діяльність Попкової Є.Г. була відзначена урядови­ми на­городами: Орден Трудового Крас­ного знамені. Медаль «За доблесну пра­цю у ВВВ», значок «Відминник охоро­ни здоров'я». Наказом Ради Міністрів УРСР (по­станова від 18.06.1975 р. № 346) інфекційній лікарні міста Дніпропет­ровська присвоєно ім'я професора Є.Г. Попкової.

У складі кафедри в цей період працювали:

1. Асистент, к.мед.н. ДУКА ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА, у наступ­ний період - доцент (1961) і завідувач кафедри (з 1969 р.), професор.
2. Асистент, к.мед.н. РОСТАПШОВ МИТРОФАН ФЕДОРОВИЧ, у наступний пе­ріод - доцент кафедри ЗМАПО (1956-1967), а потім завідувач кафедри інфекційних хвороб Запорізького медич­ного інституту, професор.
3. Асистент, к.мед.н. КОСАРИХІНА НАТАЛІЯ АНДРІЇВНА, у наступний період - доцент кафедри (з 1959 р.).
4. Асистент, к.мед.н. БОГАЧИК ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА (1961-1963 р.р.). З 1964 р. - завідуюча кафедрою Тернопільського ме­дичного інституту, професор.
5. Асистент, к.мед.н. ЗЕЙГЕРМАХЕР Г.А. (1967-1987).
6. Асистент, к.мед.н. ЖИЛКІНА І.К. (1968-1986).

Науковий напрямок кафедри - проблеми кишкових інфекцій (черевний тиф, ди­зентерія, сальмонельоз, хвороба Боткіна), вірусних інфекцій (грип, ОРЗ, пневмонії), зоонозів (токсоплаз­моз).

 У лікувальну практику було впроваджено:

1. Специфічна діагностика і лікування токсоплазмозу.

2. Імуно-хіміотерапія чере­вного тифу.

3. Терапія при вірусних крупах у дітей.

4. Холеграфія і релаксаціонна дуоденографія при різнома­нітних жовтяницях.

5. Застосування пірогеналу для лікування затяжних форм вірусного гепатиту.

6. Застосування коротких циклів гормонотерапії при вірус­ному гепатиті.

7. Застосування дезоксірибонуклеази для лікування хворих оперізуючим ли­шаєм.

8. Оксигенотерапія при вірусному ге­патиті.

Дука Тетяна Василівна (д.мед.н., професор, з 1969 р. – завідувач кафедри).Тетяна  Василівна ДУКА прожила нелегке, але щасливе життя. Вона завжди за­ймалася тим,  до чого  прагнула її душа – медициною. Дука Т.В. народилася 17 січня 1914 р. у м. Одесі. Закін­чила Одеський медичний інститут у 1939 р. 1941-й рік зу­стрів Тетяну  Василівну  ординатором  терапевтичного від­ділення Одеського госпіталю   № 411.  За роки війни Тетяна Василівна придбала вели­кий лікарський досвід. В Одесу Тетяна Василівна повернулася незабаром після звільнення міста. У рід­ному госпіталі вона працювала до 1948 року. З 1949 р. вона - клінічний ординатор на кафедрі інфекційних хвороб Одеського медичного інституту. З 1951 по 1955 рр. - асистент цієї ж кафедри. У 1955 р. переїжджає в м. Запоріжжя і працює асистентом кафедри. Через рік захищає канди­датську дисер­тацію на тему «Феномен угасання сыпи и реакция Дика в диагностике стертых форм скарлатины». У 1961 р. їй присвоєне вчене звання доцента. У наступні роки працювала над проблемою ток­соплазмозу і як результат захистила докторську дисертацію в 1972 р. «Распространение и клиническая характеристика токсоплаз­моза в Запорожье». Професор з 1974 р. Під керівництвом проф. Дуки Т.В. (1969-1986) виконано 3 кандидатських дисер­тації (Жилкіна І.К., Бутенко О.Ф., Пономаренко Г.Ф.).

Ростапшов Митрофан Федорович (асистент, доцент, професор) народився в 1924 році, у селі Самійленко Воронезької області. Після закінчення середньої школи вчився в Бакинському піхотному училищі, а потім брав участь у боях на фронті у Вітчизняній війні, де був поранений і до березня 1943 року знаходився на лікуванні в евакогоспіталі в м. Тбілісі.  У 1945 р. вступив до у 2-го  Московського медичного інституту. Після його закінчення у 1951 р. - клінічний ординатор кафедри інфекційних хвороб цього ж інституту. У 1953 р. переведений в аспірантуру і у 1955 р.  захистив кандидатську дисертацію на тему: ”Лікування дизентерії біоміцином”.  У 1956 р. був обраний на посаду асистента  кафедри інфекційних хвороб Запорізького інституту удосконалення лікарів, де працював до серпня 1960 р. У червні 1960 р. обраний на посаду доцента кафедри інфекційних хвороб Харківського медичного інституту.  З червня 1962 р. по червень 1967р. знову робота на кафедрі інфекційних хвороб ЗІУЛ на посаді доцента. За цей час було опубліковано 26 наукових  праць  і проводилася робота над докторською дисертацією.  У липні 1967 р. був обраний на посаду завідувача нової кафедри інфекційних хвороб Запорізькогомедичного інституту. Керівник кандидатської дисертації Мірошниченка В.П. 

Косарихіна Наталія Андріївна (доцент, к.мед.н.) народилася в місті Києві в 1917 році.  У 1939 р. втупила до 1-го московського медичного інституту, який закінчила у 1943 р. По закінченні рік працювала в якості держсаніспектора в Московській області. З 1944р. працювала в ОблСЕС м. Запоріжжя – епідеміологом і держсанінспектором. У 1946р. вийшла заміж і виїхала з чоловіком у Свердловськ, де працювала начальником Обласної бруцельозної  станції. У 1947 р. чоловіка Наталі Андріївни перевели в м. Запоріжжя і з цього часу  по 1956 р. працювала в районній і міський санепідемстанції як санітарний лікар і епідеміолог. З вересня 1955 р. почала  працювати ординатором у 2-й інфекційній лікарні, спочатку за сумісництвом, а з лютого 1956 р. перейшла в лікарню на постійну роботу, З 1959 р. працювала асистентом кафедри інфекційних хвороб ЗІУЛ. У 1964 р. захистила кандидатську дисертацію на тему: «Діагностична цінність деяких методів дослідження при інфекційному гепатиті». У грудні 1972 р. її обрали на посаду доцента кафедри інфекційних хвороб. У 1950 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР була нагороджена медаллю за трудову доблесть у ВОВ.

3ейгермахер Григорій Абрамович (асистент, к.мед.н.) народився в Одесі в 1924 році. Перед ВОВ родина переїхала на Далекий схід, у Хабаровський край. Незабаром після звільнення Одеси від німецьких загарбників родина повернулася на колишнє місце проживання. Григорій Абрамович успішно закінчив Одеський медичний інститут, де учився в таких видатних професорів як: М.В.Войно-Ясенецкий, В.К.Стефанский, Д.К.Заболотний, Л.К.Коровицкий і ін.  Після закінчення інституту, будучи молодим лікарем-інфекціоністом, Г.А.Зейгермахер працював на спалаху туляремії в Одеській області і у Молдавії. З 1947р. по 1949 р. працював старшим лаборантом кафедри інфекційних хвороб Одеського Медінституту .З 1949 р. по 1953 р. працював у Болграді лікарем-інфекціоністом і викладачем інфекційних хвороб школи медсестер.  У 1953 р.  переїхав у місто Запоріжжя і до 1955 р. працював у 1-й інфекційній лікарні, потім у 2-й інфекційній лікарні ординатором і завідувачем гепатитного відділення. На практичній роботі  підготував кандидатську дисертацію про застосування пірогеналу в комплексному лікуванні затяжних форм вірусного гепатиту. Захистив дисертацію в 1967р., а в 1968 р. був запрошений на кафедру інфекційних хвороб ЗМАПО на посаду асистента, де і працював до 1988 р. Як досвідчений лікарем і талановитий педагог Григорій Абрамович  підготував до практичної діяльності сотні лікарів-інфекціоністів. За час роботи опублікував 40 наукових статей присвячених інфекційній патології.

Жилкіна Ірина Костянтинівна (асистент, к.мед.н.). Народилася в м. Іркутську, у 1930 році. Після закінчення школи, навчалася в 2-му Московському медичному інституті ім. Пирогова і на відмінно закінчила його в 1954 р. (педіатричний факультет). За розподілом була спрямована на роботу на Україну в Донецьку область, де працювала інфекціоністом і завідувачем інфекційним відділенням МЧС Миронівської ГРЭС до 1962 р.    У 1962 р. переїхала з родиною в м. Запоріжжя. Працювала педіатром і інфекціоністом, а з асистентом кафедри інфекційних хвороб ЗІУЛ. За час роботи в інституті опублікувала 32 наукові праці, захистила  кандидатську дисертацію “Клинико-иммунологические сопоставления при вирусном гепатите і механических желтухах различного происхождения ”. У 1986 р. після виходу на пенсію працювала лікарем-інфекціоністом у  4-й дитячої лікарні і викладачем-сумісником кафедри інфекційних хвороб ЗМАПО по 1995 рік. 

Данилов Микола Кузьмич (доцент, к.мед.н., завідувач кафедри 1983-1991 р.). Данилов М.К. народився 1 верес­ня 1928 р. Закінчив Душанбінський медичний інститут (Таджикистан). У 1952 р.  вступив до клінічної ординатури. Після закін­чення ординатури завідував інфекційним відділенням обласної лікарні м. Куляба (Таджикистан), потім - головний лікар цієї ж лікарні. У 1961 р. вступає до аспіран­тури при Київському медичному інституті ім. А.А. Богомольця. Після закінчення аспірантури протягом 3-х років працював в Індії. 3 1967 р. - асистент кафедри інфекційних хвороб Запорізького медичного інституту. У 1968 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Гемотерапия острого вирусного й токсического гепа­тита (клинико-зкспериментальные исследования)». З 1973 по 1977 рр. працював в Алжирській На­родній Республіці керівником групи радянських викладачів і лікарів госпітально-університетського центру м. Костян­тина. З 1978 р. - доцент кафедри ЗІУЛі декан терапевтичного фа­культету.  Науковим напрямком кафедри на той час було поглиблене вив­чення патогенезу вірусних гепа­титуів А і В (формування затяжних і хроніч­них форм). Також вивчалися питання терапії і профілактики дисбактеріозу кишечнику у дітей та дорослих. Співробітниками кафедри було написано  42 наукові праці, захищена докторсь­ка дисертація асистентом кафедри Мірошниченко В.П. (1991). 

 Вараксіна Галина Федорівна (асистент, к.мед.н.) народилася  в місті Серові Свердловської області. У 1959 р. поступила учитися в Серовське медичне училище, яке закінчила в 1962 р. Три роки працювала медичною сестрою інфекційного відділення в Серовської міської лікарні. З 1965  по 1971 р. навчалася в 1-ому Ленінградському медичному інституті на лікувальному  факультеті. Після закінчення інституту була спрямована на роботу в Псковську область. Працювала спочатку лікарем-інтерном, потім три з половиною роки завідувачем інфекційним відділенням Моглинської дільничної лікарні.   З 1976 р. по 1987 р. - лікар-ординатор, потім завідувач інфекційним відділенням Псковської міської інфекційної лікарні. Паралельно з практичною роботою закінчила заочну аспірантуру на кафедрі інфекційних хвороб  Ленінградського педіатричного медичного інституту і захистила в 1984 р. кандидатську дисертацію на тему: “Клинико-эпидемиологическая характеристика современного брюшного тифа в условиях города с повышенной заболеваемостью”.    З 1987 по 2006 роки - асистент кафедри інфекційних хвороб ЗМАПО.  Друковані праці присвячені проблемам черевного тифу, інших кишкових інфекцій, дифтерії, лептоспірозу.

Мірошниченко Валентин Павлович (д.мед.н., професор, завідувач кафедри 1992-2011). Навчався у Кримському медичному інституті. Спеціальність інфекціоніст вибрав на останньому курсі інституту за­вдяки зустрічі з Д.В.Старосельським, який займався в ті роки дослідженням жов­чних кислот у жовчі при вірусних гепати­тах. Цей напрямок був реалізований надалі, після закінчення інституту, при ро­боті в інфекційній лікарні м. Запоріжжя і в подальшому на кафедрі інфекцій­них хвороб Запорізького медичного інсти­туту (1973-1989). Мірошниченком В.П. були розроблені нові методи фотометричного визначення жовчних кислот і хо­лестерину в жовчі, на які були отримані авторські посвідчення як на винаходи. У наступні роки методи були включені в ката­лог уніфікованих методів дослідження. На основі розроблених методів були виконані кандидатська дисертація ( «Дослідження холато-холестеринової функції печінки при вірусному гепатиті і холелітіазу новим методом фотометричного аналізу» (1978))  і докторська дисертація ( «Оцінка реконвалесценції при вірусних гепатитах А і В за даними дослідження дуоденального вмісту» (1991)) при безпосередньому керівництві професора Л.Л.Громашевської (Київський інститут інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського). У 1992 році очолив кафедру інфекційних хвороб. Основні наукові напрямки роботи кафедри в цей період пов'язані з про­блемами сучасних інфекцій: диф­терії, вірусних гепатитів, менінгітів, ВІЛ-інфекції. Під науковим керівництвом Мірошниченко В.П. були захищені кандидатськи дисертації аспірантами кафедри: Онищенко Т.Є. (2004) і Живицею Д.Г.(2005). Мірошниченко В.П. є автором більше 120 наукових робіт і 2 винаходів.